• Головна
• Афіша
• Міські розваги
• Активний відпочинок
• Спорт
• Здоров'я і краса
• Інфоцентр

Слухати цю музику – наче потихеньку пити свіжий чай із м’ятою – торкатися теплої свіжості. Я слухаю її вперше зараз – коли за вікном висить дощ довжиною в добу, коли відстань між землею і небом м’яко зникає, коли вчорашні шляхи вже розмито, а завтрашні – ще не існують. Тут і зараз прозорі краплі нот наповнюють повітря якимось кришталево-чистим відчуттям спокою. Мелодії Романа Коляди ростуть із ніжною силою зелених пагонів, вони не ламають обрію – але розсувають простір. І якби можна було говорити про музичне втілення тихого сяйва перлини – то варто було б говорити про це саме зараз. Причому, це було б однаково справедливим і щодо окремих мелодій, і щодо альбому в цілому. Внутрішня збалансованість, гармонійність альбому така, що він дійсно звучить як цілісний твір, насичена розповідь – але це не перекреслює самостійної краси і значення ліній, з яких він складається. Це... музика тиші. Не порожнечі, а саме – тиші...