• Головна
• Афіша
• Міські розваги
• Активний відпочинок
• Спорт
• Здоров'я і краса
• Інфоцентр

Прем’єра п’єси “Метелик” Петра Гладиліна відбулася на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва.
Цей сучасний російський драматург на пострадянському просторі рекомендацій не потребує, втім, як і режисер Борис Озеров - у львівському, та й, зрештою, і в українському театральному світі. А дітище режисера – театр “Гаудеамус”, народившись у 1962 році як студентський театр мініатюр факультету автоматики львівського політехнічного інституту, гідно витримав нелегке випробування часом і залишається “на плаву” і в наші дні.

Сама п’єса – цілком у дусі модного нині “бісексуального” напряму. Дія відбувається у Богом забутій військовій частині - солдат першого року строкової служби Микола Лебьодушкін невідомо яким чином (“фентезі”?) трансформується у… дівчину. Ні, цей персонаж - не трансвестит і не гомосексуал. Просто Коля змінює свою стать одним зусиллям волі. Зрештою, і грає цю роль чарівна і “уся з себе стовідсоткова дівчина” Олександра Сомиш. Коли шокований командир частини полковник Олександр Кінчин (Сергій Соколов) намагається з’ясувати, у чому справа, колишній Коля, а нині – Наталя, заявляє, що вчинити так її змусила дідівщина у військовій частині. Дівчина, яка понад усе прагне бути акторкою і письменницею, благає, аби її комісували з ненависного війська. Але вояки, прагнучи “не виносити сміття з хати”, поселяють Наталю у військовий клуб і починають “перевиховувати” за допомогою посиленої стройової підготовки.

Та сталося так, що акторка сама перевиховує цинічного полковника – у клубі вони ночами починають репетирувати “Отелло”. Однак злодійка-доля підкидає у новоспечений дует Отелло і Дездемони свого Яго – командира роти капітана Багаєва (Сергій Наєнко). Цей “злий геній” спочатку шантажує Наталю, а потім влаштовує так, що її як звичайного солдата відправляють на військові навчання. Дівчина гине під колесами бронетранспортера. Гине Метелик-Наталя, гине остання любов полковника Кінчина… Під час цієї сцени дехто із глядачів не втримався від сліз.

Гра Сергія Соколова, який є “аборигеном “Гаудеамуса”, чудово гармоніює зі сценічним виступом багатогранної Олександри Сомиш. Дівчина – не тільки обдарована драматична актриса, а ще й танцює і співає оперним голосом. Заслуговують на увагу костюми Наталії Лейкіної – протягом вистави героїня тричі переодягається просто на сцені за невеличкою ширмою, а її сукні-трансформери “ховаються” одна під одною. Позитивного враження від вистави не зіпсував навіть… кіт, який під час накалу акторських пристрастей не поспішаючи прочимчикував за лаштунки – атмосфера у залі була домашньою, тут зібралися однодумці-театрали, які добре знають цей вид мистецтва “зі середини”.

“Попереду – нові ролі!” – такими є останні слова п’єси, які вимовляє полковник Кінчин. Їх цілком можна віднести і до усієї творчої діяльності “Гаудеамуса”. Адже багаторічні актори і прихильники театру не зупиняються на досягнутому. А до свого ювілею вони написали цікаву книгу спогадів, яка незабаром побачить світ.

Фото Маркіяна ЛИСЕЙКА
Юлія ЛІЩЕНКО