Театр ім. М. Заньковецької

Фотогалерея Перший Національний театр України. Створений в Києві в 1917 році при Центральній Раді. Біля його колиски стояли найвидатніші діячі культури. Прямо пов'язаний з Корифеями української сцени, адже новий колектив закладений на основі Народного театру під егідою Панаса Саксаганського. Очолили його Олександр Корольчук і Борис Романіцкий, учень великої артистки Марії Зеньковецької, яка на той час вже була живою легендою. Піклувалася про молодий театр, його життя і проблеми. На постановки запрошені найвидатніші режисери Панас Саксаганській, Олесь Курбас, Олександр Загаров. У 1923 році, у відзначенні 40-ліття сценічної діяльності Марії Зеньковецької театру привоєно її ім'я.

Гастролюючи з 1923 р. містами і селами України, а далі працюючи в Запоріжжі, Перший Національний Український театр ім. Марії Заньковецкой здобув повсюдну популярність і прихильність глядача. Саме у ці роки загартувалася його творча концепція, яка залишається непорушною вже 88 років, підтверджена величезним репертуаром і художніми досягненнями.

Кредо театру - глибокий національний зміст і культура світового рівня - ніколи не було зраджене, втілене в безлічі уявлень, де пошук нових форм врівноважується збереженням традицій.

Під час другої Світової війни зеньковчани працювали в містах Сибіру: Тобольськ, Омськ, Новокузнецьк. Дві творчі фронтові бригади обслуговували бійців передових військових з'єднань.

З переїздом в 1944 році до Львова, почалася не сама чи важлива сторінка біографії. Під дахом незрівнянного Ськарбкивського театру, стіни якого стали більш, ніж рідними, в неповторній культурній аурі Львова, зеньківчани здійснили унікальну річ: з'єднали в своїй творчості кращі зразки галицькою і східно--українською театральних шкіл, створивши новий тип сучасного актора. Тут здійснений ряд класичних і сучасних постановок, вдалих першопрочитаній драматургії і прозаїчних творів, які увійшли до історії вітчизняного мистецтва, визначили колективу важливе місце серед всіх сцен країни.

Центром духовного життя Львова театр був і в 60-х, роках „оттепелі”, і під час застою і ідеологічних репресій, і в змаганнях за відновлення української державності.

Творча зацікавленість Зеньківчан має надзвичайно широкий діапазон: від творів національної і світової класики, сучасній вітчизняній і зарубіжній драматургії - до імен, в певний час заборонених, і маловідомих назв. Жанрова різноманітність і багатство зеньківчанської афіші вигідно виділяються навіть серед рівнозначних колективів, сьогодні в ній - 50 позицій.